Золоті ворота Музей
Золоті ворота – головні ворота старовинного Києва. Свою назву отримали від схожості з константинопольськими Золотими комірами. Про будівництво їх, разом з Софіївським собором, згадується в літописі 1037 р. Але із записів мандрівників 16-17 ст. і малюнків А. Ван Вестерфельда (1651) відомо, що вже тоді Золоті ворота були напівзруйнованими. В кінці 17 ст.
перед комірами, у зв’язку з реконструкцією фортифікаційних споруд міста, побудовані земляні бастіони, а вже в середині 18 сторіччя руїни колись головного в’їзду в місто були засипані землею.
Кияни знову побачили старовинний пам’ятник в 1832 році, коли К. Лохвицкий провів археологічні розкопки Золотих Воріт. Після цього вони отримали вид двох паралельних стін завдовжки 25 і 13 метрів, і заввишки близько 8 метрів.
Потім велися роботи по зміцненню руїн: на окремих ділянках зроблений ремонт старовинної кладки, зведені контрфорси, територію навколо пам’ятника оточили чавунною огорожею. У такому вигляді Золоті ворота збереглися до нашого часу. Проте від атмосферних опадів пам’ятник руйнувався і далі, що надзвичайно турбувало учених.
1970 року було ухвалено рішення звести над розвалинами павільйон, який не тільки захищав би її, а і відтворював первинний вид споруди.
Реконструкція, яка закінчилася в 1982 році ( реставратори – Е. Лопушинськая, М.
Холостенко, С.Высоцкий) , відтворює Золоті ворота у такому вигляді: основна частина – це башта із зубцями заввишки 14 метрів; з фасаду башта має додаткове виступ – “маленьку башту”; проїзд воріт перекривається з одного боку підйомними дерев’яними комірами, обітимі металом, з другого – створами воріт, виконаними за зразком старовинних воріт, які збереглися в пам’ятниках Новгорода і Суздаля.
Церква відтворена у вигляді трінефного четирехстолного однобанного храму. У архітектурному декорі фасадів використані орнаменти з цеглини, властивий для староруських будівель того періоду. Пол храму прикрашений мозаїкою, малюнок якої виконаний по мотивами старовинної підлоги Софії Київською.
При реконструкції пам’ятки відтворені частини валів, які примикали до башти. Із зовнішнього боку вони мають обдерновані укоси. По верху валу проходять дерев’яні зміцнення. З боку міста на фасаді можна побачити складські приміщення, розташовані в давнину в крайніх зрубах валу.
Усередині відновлених частин валу розміщується експозиційне приміщення музею Золоті Ворота і ступені, які ведуть на гребінь, звідки відкривається чудова панорама міста.